Хімічна
зброя –
боєприпаси і бойові прилади, вражаючі дії яких засновані на використанні
токсичних властивостей отруйних речовин (токсичний – від грець. toxikon –
отрута).
Характеристика отруйних речовин, засоби і способи захисту
від них.
Основу
хімічної зброї складають отруйні речовини (ОР) – токсичні хімічні сполуки, що
володіють певними фізичними і хімічними властивостями, що уможливлюють їхнє
бойове застосування з метою поразки людей, тварин і зараження місцевості на
тривалий період. Знаходячись у бойовому стані, вони вражають організм людини,
проникаючи через органи дихання, шкірні покриви і рани. Крім того, людина може
одержати поразки в результаті вживання заражених продуктів харчування і води, а
також при впливі ОР на слизуваті оболонки очей і носоглотки.
Бойовий
стан ОР –
такий стан речовини, у якому він застосовується для досягнення максимального
ефекту в поразці людей. Види бойового стану ОР: пара, аерозоль, краплі.
ОР у
станіпари чи тонкодисперсного аерозолю
заражають повітря й вражають людей через органи дихання (інгаляційна поразка).
За тактичним
призначенням і за характером вражаючої дії ОР поділяються на групи: смертельні
(для смертельноїпоразки чи виводу з
ладу людей на тривалий термін), що тимчасово виводять з ладу (діють на нервову
систему і викликають психічні розлади),дратівні і навчальні.
За
фізіологічною дією на організм ОР підрозділяються на нервово-паралітичної дії,
шкірнонаривної, загальноотруйної, задушливої, психохімічної і дратівної дії.
У залежності
від тривалості збереження вражаючої здатності ОР підрозділяються на дві групи: стійкі,
які зберігають свою вражаючу дію від декількох годин і доби до декількох
тижнів; нестійкі, вражаюча дія яких зберігається кілька десятків хвилин
після їхнього застосування.
До хімічної
зброї відносять також спеціальні хімічні речовини, що призначені для знищення
рослин (гербіциди, дефоліанти й ін.).
ОР у виді грубодисперсного аерозолю чи крапель заражають
місцевість, устаткування, техніку, одяг, засоби захисту, водойми і здатні
вражати незахищених людей як у момент осідання хмари зараженого повітря, так і
після осідання часток ОР унаслідок їхнього випару із заражених поверхонь, а
також при контакті людей з цими поверхнями і при вживанні заражених продуктів харчування
і води.
Кількісною
характеристикою ступеня зараження різних поверхонь є щільність зараження QM
– кількість ОР, що знаходиться на одиниці площі зараженої поверхні
(г/м2).
Кількісною
характеристикою зараження повітря і джерел води є концентрація ОР –
кількість ОР, що міститься в одиниці об'єму (г/м3).
ОР нервово-паралітичної дії.
VX (Ві-Ікс),
зарин (GB), зоман (GD), табун (GA) вражають нервову систему при дії на організм
через органи дихання, при проникненні в пароподібному і краплинно-рідинному стані
через шкіру, а також при потрапленнів
шлунково-кишковий тракт разом з їжею і водою. Стійкість їх влітку більше доби,
взимку - кілька тижнів і навіть місяців. Ці ОР найнебезпечніші. Для поразки
людини досить дуже малої їхньої кількості.
Як засоби індивідуального захисту використовуються
протигаз і захисний одяг. Для надання ураженому першої допомоги на нього
надягають протигаз і вводять йому за допомогоюшприц-тюбика чи шляхом прийому таблетки протиотруту. При влученні ОР
нервово-паралітичної дії нашкіру чи
одяг уражені місця обробляються рідиною з індивідуального протихімічного пакета
(ІПП).
ОР шкірнонаривної дії
Іприт (перегнаний (AD), азотистий (HN), технічний (Н)) має
багатобічну дію. У краплинно-рідинному і пароподібному стані він вражає
шкіруй очі, привдиханні пари – дихальні шляхи і легені, при
потраплянні з їжею і водою – органи травлення. Характерна риса іприту –
наявність періоду схованої дії (поразка виявляється не відразу, а через якийсь
час – 2 год і більше). Ознаками поразки є почервоніння шкіри, утворення дрібних
бульбашок, які потім зливаються у великі і через дві-три доби лопаються,
переходячи у виразки, що важко гояться. При будь-якій місцевій поразці ОР
викликають загальне отруєння організму, що проявляється в підвищенні
температури, нездужанні.
В умовах застосування ОР шкірнонаривної дії необхідно
знаходитися в протигазі і захисному одязі. При потраплянні крапель ОР нашкіру чи одяг уражені місця негайно
обробляються рідиною з ІПП.
ОР задушливої дії
Фосген (CG)впливає
на організм через органи дихання. Ознаками поразки є солодкуватий, неприємний
смак у роті, кашель, запаморочення, загальна слабкість. Ці явища після виходу з
вогнища зараження проходять, і потерпілий протягом 4-6 год почуває себе
нормально, не підозрюючи про отриману поразку. У цей період (схованої дії)
розвивається набряк легенів. Потімможе
різко погіршитися дихання, з'явитися кашель з рясним мокротинням, головний
біль, підвищення температури, задишка, серцебиття.
При поразці на потерпілого надягають протигаз, виводять
його з зараженого району, тепло вкривають і забезпечують йому спокій.
Ні в якому разі не можна робити потерпілому штучне
дихання!
ОР загальноотруйної дії
Синильна кислота (АС) і хлорциан (СК) вражають тільки при
вдиханні повітря, зараженого їхніми парами (через шкіру вони не діють).
Ознаками поразки є присмак металу в роті, роздратування горла, запаморочення,
слабість, нудота, різкі судоми, параліч. Для захисту від цих ОР досить
використовувати протигаз.
Для надання допомоги потерпілому треба роздавити ампулу з
антидотом, увести її під шолом-маску протигаза. У важких випадках потерпілому
роблять штучне дихання, зігрівають його і відправляють у медичний пункт.
ОР дратівної дії
CS (Сі-Ес), адамсит (DM), хлорацетофенон (СN), CR (Сі-Ар)
викликають гостре печіння і біль у роті, горлі й очах, сильну сльозотечу,
кашель, утруднення дихання.
ОР психохімічної дії
BZ (Бі-Зет) специфічно діють на центральну нервову систему
і викликають психічні (галюцинації, страх, пригніченість) чи фізичні (сліпота,
глухота) розлади.
При поразці ОР дратівного чи психохімічної дії необхідно
заражені ділянки тіла обробити мильною водою, а обмундирування витрусити і вичистити
щіткою. Потерпілих варто вивести з зараженої ділянки і надати медичну допомогу.
Бінарні хімічні боєприпаси
На відміну від інших боєприпасів споряджаються двома
нетоксичними чи малотоксичними компонентами (ОР), які під час польоту
боєприпасів до цілі змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з
утворенням високотоксичних ОР, наприклад VX чи зарину.
Вогнище хімічної поразки
Територія, у межах якої в результаті впливу хімічної зброї
відбулися масові поразки людей і сільськогосподарських тварин, називається вогнищем поразки. Розміри його залежать
від масштабу і способу застосування ОР, типу ОР, метеорологічних умов, рельєфу
місцевості й інших факторів.
Особливо небезпечні стійкі ОР нервово-паралітичної дії,
пара яких поширюються в напрямку вітру на досить велику відстань (15-25 км і більше).
Тривалість вражаючої дії ОР тим менше, чим сильніше вітер
і висхідні потоки повітря. У лісах, парках, ярах, на вузьких вулицях ОР
зберігаються довше, ніж на відкритій місцевості.
Територія, яка була піддана безпосередньому впливу
хімічної зброї, і територія, над якою поширилася хмара зараженого повітря у
вражаючих концентраціях, називається зоноюхімічного зараження. Розрізняють
первинну і вторинну зони зараження.
Первинна зона зараження утворюється в результаті впливу
первинної хмари зараженого повітря, джерелом якого є пара й аерозолі ОР, що
з'явилися безпосередньо при розриві хімічних боєприпасів. Вторинна зона
зараження утворюється в результаті впливу хмари, що утворюється при випарі
крапель ОР, осілих після розриву хімічних боєприпасів.